

Чт, 28 Июл, 2011 16:37
Що ховається за “бездоганною” репутацією Олександрійського міського голови |
Що нам, виборцям, відомо про обраного міського голову Цапюка С.К.? Здавалося б, майже все. Уродженець села з Івано-Франківщини. Розумна, трудяща людина, яка набувала свій досвід в різних куточках України і навіть в республіці Молдова, а у 1984 році осіла в нашому з вами місті Олександрія. Він зміг пройти нелегкий тернистий шлях від слюсаря, електрика, майстра, інженера, заступника директора з комерційних питань, директора з тих самих питань на заводі «Автоштамп» до депутата Верховної Ради України. Був тричі обраним на посаду голови міста Олександрії. Не дивлячись на свій вік, продовжує вчитися, удосконалювати свій досвід. У 2004 році закінчив Національну юридичну академію ім. Я. Мудрого на факультеті юриспруденції. Батько трьох дітей.
Гарна біографія як для людини-політика. Народ любить «своїх». «Він був у нашій шкурі, значить дійсно пройнятий нашими проблемами та потребами!»- думають виборці. І дійсно, Степан Кирилович, коли проходив усі стежини і щаблі виробництва, ретельно засвоював та вивчав всі схеми керування та оперування бюджетом. Та постає питання,чи для нашого з вами блага?.. Чорне і біле, як дві сестри. Здобуваючи позитивний досвід керівника, він одночасно з неменшим, а навіть з більшим азартом, вивчав темні технології омани нашого розуму заради власної наживи. Адже, важко приборкати в собі спокусу скористатися коштами, до яких маєш безпосередній доступ. Спробувавши зробити невеликий крок у темряву обману, він вже не зміг зупинитися. І його кроки ставали з кожним разом все більшими і рішучішими. Побачивши безкарність власних вчинків, він знахабнів, уявив себе таким себе божком-феодалом, а громадське майно – своєю власністю.
Гарна репутація залишилася далеко позаду. А що зараз? Давайте відкинемо вбік сентиментальність і поглянемо на реальність крізь прозоре скло сьогодення.
Для кращого усвідомлення всієї глобальності його руйнівної діяльності, пропонуємо тезисний план з подальшим розширеним поясненням для допитливих читачів.
1. Людина-кочівник
(Умовно всіх людей можна поділити на землеробів і кочівників. Землеробами можна назвати тих людей, які не переїжджають постійно з місця на місце в пошуках кращого здобутку, а намагаються покращити становище на власній рідній землі. Як і хлібороби сіють та збирають пшеницю, вони створюють підприємства, мета діяльності яких, в першу чергу, виробляти корисну для населення продукцію, створюють робочі місця, збагачують не лише власний карман, а все населення. За гарний приклад можна навести сільського-господарське підприємство «Украграком». Його керівники справжні ентузіасти та патріоти. Що стосується кочівників, кредо їх життєдіяльності – знайти вже кимось збудоване, взяти звідти наживу, нагидити та вчасно втекти у пошуках більш плідних місць, а якщо з кращого місця нагнали (як, наприклад, з Верховної Ради), то повернутися і забрати останнє.)
2. Перший капітал за рахунок заводу «Автоштамп»
(Працюючи на керівних посадах заводу «Автоштамп», Степан Кирилович добре підживився на махінаціях з млинами, що виробляв завод. Він створив ряд підприємств, в ряді яких НВП «Уран», через яких продавав млини, вироблені на заводі «Автоштамп» і вивезені з підприємства повз бухгалтерію. НВП «Уран» мало 100% прибутки при 0% затрат на матеріали виробництва).
3. Зв’язки з кримінальними структурами.
(Всі пам’ятають криміногенну обстановку 90-х років. У ті часи ведення будь-якого бізнесу без «криши» було неможливим. Так званим «дахом» С.Цапюка був кримінальний авторитет Павло Пасінчук, з яким вони й досі підтримають дружні стосунки. Один із співробітників Степана Кириловича розповів нам, що майже не поплатився власним життям, коли необачно став свідком поділу грошей. Він у після робочий час повернувся до офісу за забутими паперами. Приміщення було наповнено людьми із вогнепальною зброєю. Привітанням непроханого гостя став важкий удар прикладом у живіт. І зараз Степан Кирилович не гребує старою звичкою використовувати нестандартні міри впливу на людей. Яскравим прикладом цього є погрози розправою журналістові «Олександрійських відомостей». У наш час у нього з’явилося більше влади й більше можливостей прибирати неугодних. Маючи неабиякий вплив на засоби місцевої масової інформації, що працюють лише за його вказівками, він покриває брудом людей, яких планує незаконно звільнити з посади. Таким чином, кілька місяців тому в «Олександрійському тижні» з’явилася стаття про директора одного з позашкільних навчальних закладів, яка відмовилась добровільно звільнити місце для «потрібної» людини. Її звинуватили в крадіжці продуктів у одному з супермаркетів міста. ТРК «Контакт» теж поплатився своїм закриттям через непокірність місцевому «божку». Ще одним прикладом використання службових повноважень у власних інтересах стало рішення засідання місцевого органу самоврядування за 14.07.2011 про відключення водопостачання в усі розважальні центри, крім нічного клуба «Joy», керівником якого є Максим – син головуючого містом. Така собі батьківська допомога в боротьбі з конкурентами. Цікавим свіжим фактом сучасної біографії Степана Кириловича стало заснування КП «Житлогосп», безпосереднім керівником якого призначив саме себе. Він знищив всі існуючі житлово-комунальні господарства, так би мовити, щоб налагодити систему обслуговування населення. Але єдиною зміною стало лише збільшення цін на всі види послуг на половину їх попередньої вартості. Смачненький шматок пирога – Центральний Ринок – теж привласнив собі. Нашим з вами майном розпоряджається, наче своїм. У свій час власністю Прокваса – бувшого зятя – стала швейна фабрика. Нещодавно був проданий кінотеатр «Жовтень» Кіровоградському бізнесмену під влаштування на його території супермаркету (до речі, якщо ви прочитаєте передвиборні обіцянки мера, що опубліковані на сайті міськради, то побачите, що він планував поновити роботу кінотеатру і взагалі культурно-просвітницьких закладів міста). Тепер нещасний Кіровоградець, вклавши два мільйони за купівлю будівлі, судиться із Проквасом за землю під кінотеатром, яка начебто за попередньою угодою стала власністю зятя нашого мера разом із швейною фабрикою. Повернемося до передвиборних обіцянок. Там чорним по білому написано, що турботливий господар міста планує відремонтувати дитячу музичну школу. Дбайливе піклування, та не про дітей. Виявляється, приміщення місцевого ЗАГСу планується продати, а його перенести в музичну школу.)
4. Благодійність «ЦСК» за рахунок вимагання у підприємців
Цапюк Степан Кирилович вирішив увіковічити ініціали свого імені, назвавши ними благодійний фонд «ЦСК». Діяльність цього фонду дійсно має альтруїстичну мету – допомогти нужденним. І це було б чудово, якби цей фонд діяв за загальноприйнятими нормами інших успішно діючих фондів. Цивілізовані люди давно вже діють не за законом джунглів «Виживе сильніший» і не за гаслами Робіна Гуда «Заберемо в багатих – віддамо бідним». Ми не повинні плутати багатіїв, що жирують за рахунок бідних, з чесними підприємцями, що власним тяжким трудом, гострим розумом, невтомною боротьбою в світі бізнесу заробляють кошти і тим самим надають робочі місця іншим мешканцям міста, поліпшують його добробут. Справжні благодійні фонди розташовують оголошення в засобах масової інформацію про заклик допомогти нужденним, влаштовують аукціони чи концерти, зібрані кошти з яких ідуть на благодійну діяльність. Люди, що стали меценатами, проголошуються благодійниками на загал. Яка ж схема роботи фонду «ЦСК»? На засідання міськради або в індивідуальному порядку викликаються підприємці. Їм проголошується певна сума сплати у фонд (не за бажанням). Якщо бізнесмен відмовляється сплачувати саме таку суму, починаються погрози перевірками пожежної охорони, санстанції та іншими структурами або забороною на діяльність підприємства. Таким чином проявляється не лише факт вимагання, своєрідного владного рекету, але й прикриття підприємств, що працюють з порушеннями. Сплачуй гроші, і ми закриємо очі на всі недоліки у виробничій діяльності. Яка ж подяка тим людям, що поділилися з нужденними? А ніяка! Цапюк С.К. всі лаври одягає на свою голівку.
5. «Заслуга» мера в добробуті міста
Єдина повноцінна заслуга голови міста лише в озелененні міста та в уквітчаних клумбах. Часткова заслуга у влаштуванні ліхтарного освітлення у вечірній час. Чому часткова? Бо левова частка висвітлених перед громадою витрат на цю справу була привласнена мером. Степан Кирилович дуже любить хизуватися фактами газифікації передмістя та обладнанням шкіл комп’ютерними класами. Але забуває при цьому сказати, що це заплановані і профінансовані державою проекти, на які він не мав жодного впливу й ігнорувати які просто не мав права перед законом. Ще один коник – асфальтування доріг. Хитрий, до речі, хід. Кожного року перед нами звітують про колосальні суми витрачені на ремонт доріг. Заперечити цьому факту неможливо, адже, частково перелічені ділянки дійсно ремонтувалися. Та, на жаль, недоремонтувалися. Жахливіших доріг, мабуть, не знайдеш ні в якій іншій області України. Хитрість полягає в тому, що простежити дійсні витрати на асфальтування можна лише при можливості елементарних математичних обчислень. Вимірюється довжина і ширина дороги, береться зразок в кількох місцях на визначення товщини асфальту і виводиться середній показник. А далі, як на кухні, те що може зробити будь-яка домогосподарка, вираховуючи вартість витрат на продукти по визначеному рецепту. Що ж робить наш хитрий господар? Дає вказівку, нібито з економічних міркувань, робити частковий ремонт доріг – латати покриття. Нумо, господарки, спробуйте тепер зробити точні підрахунки!
6. Як так сталося, що ми обрали собі такого мера?
Згадайте першу виборну кампанію на посаду голови міста. Справжня владна бійня тоді велася між С. Цапюком із В.Моцним – вже загальновідомим у всьому місті сильним політиком. Як би ми мали менталітет західних країн світу – переміг би в тій суперечці сильніший. Але наш народ завжди був на боці убогих і нещасних. Згадайте хоча б вибори попереднього Президента України. Хіба не важка хвороба через отруєння зіграла рішучий вплив на свідомість виборців? Давайте змінимо своє міркування і припинимо жаліти убогих. Існує багато інших – сильних, рішучих людей, здатних дійсно налагодити життя нашого міста!
Ми згадали з вами минуле, розглянули сьогодення, майбутнє в наших руках!