Кропивницкий форум (Кировоградский форум)Кропивницкий — новости и сайтыИскать: все сайты e-mail'ы::Как искать?
Детальный поиск
Например:
Каталог сайтов Кропивницкого :: Новости Кировоградщины new! :: Опросы :: Фото :: Карта Кропивницкого :: Погода :: Поиск :: Знакомства :: Форум :: Вехи Кирнета

22 ноября-день скорби, причасных просьба не беспокоить.

Автор
Сообщение
Ответить с цитатой
СообщениеПн, 17 Ноя, 2008 11:37

KLUBBER говорит:
и еще, господа, примите во внимание рекламу и пропаганду алко и никотина.


ничуть не больше рекламы и пропаганды, чем, скажем, кошачьего корма или памперсов...
Ответить с цитатой
СообщениеПн, 17 Ноя, 2008 12:11

NiTr0 говорит:
ничуть не больше рекламы и пропаганды, чем, скажем, кошачьего корма или памперсов...

Откуда такие сведения?
Ответить с цитатой
СообщениеПн, 17 Ноя, 2008 12:21

из эпизодического наблюдения рекламмы по тв у знакомых (сам тв давно не смотрю)... да и бигборды - тоже куда активнее "навязывают и пропагандируют" новый супертариф от мегаоператора, чем табачно-алкогольную продукцию...
а то, что их реклама вообще присутствует - это какбы вполне закономерное явление. присутствует в равном кол-ве с рекламой многих других товаров, и ничем радикально не отличается...
Ответить с цитатой
СообщениеПн, 17 Ноя, 2008 12:28

реклама ? это же веселье. скажите мне, а есть у голубей груди ? а у пингвинов зубы ?
Ответить с цитатой
СообщениеПн, 17 Ноя, 2008 12:49

NiTr0 говорит:
KLUBBER говорит:
и еще, господа, примите во внимание рекламу и пропаганду алко и никотина.


ничуть не больше рекламы и пропаганды, чем, скажем, кошачьего корма или памперсов...

Я считаю, что памперсы-корм или мегафоновские услуги - это не то же самое, что алко и нико. Twisted Evil
Ответить с цитатой
СообщениеПн, 17 Ноя, 2008 13:10

ну и что с того? товар - есть товар. навязывается одинаково. ни больше, ни меньше. потому говорить о том, что навязывают именно табачно-алкогольную продукцию - смешно.
Ответить с цитатой
СообщениеПн, 17 Ноя, 2008 13:19

Учитывая то, какой вред несет упомянутая выше алко и нико продукция (в отличие от корма и памперсов), любое нормальное правительство должно считать целесообразным принимать меры для уменьшения рекламной пропаганды данных продуктов.
Ответить с цитатой
СообщениеПн, 17 Ноя, 2008 13:21

Та епт... Алко и нико - опасные яды и наркотики. Evil or Very Mad
Ответить с цитатой
СообщениеПн, 17 Ноя, 2008 13:22

Spiritual kitty говорит:
Учитывая то, какой вред несет упомянутая выше алко и нико продукция (в отличие от корма и памперсов), любое нормальное правительство должно считать целесообразным принимать меры для уменьшения рекламной пропаганды данных продуктов.

+много
Ответить с цитатой
СообщениеПн, 17 Ноя, 2008 13:33

diletant говорит:
Какова цель бесконечных размусоливаний на тему Голодомора? Достать Сталина из могилы рядом с мавзолеем, повесить его и опять закопать? В Поволжье и Казахстане в те годы погибло не меньше людей, но никто не пытается оформить это как геноцид против русских и казахов. Людей помнят, отдают им почести, что ещё? Явно просматривается попытка бросить тень причастности на граждан России, правонаследницы Союза! Над Ющенко уже смеются, что он с темой Голодомора носится как евреи с Холокостом...


Что вы предлагаете, забыть об этом как учила советская школа?
Или запретить как учит российская власть?

Должен ли быть день памяти этих трагических событий?
И как по вашему это нужно вспоминать?
Ответить с цитатой
СообщениеПн, 17 Ноя, 2008 13:36

правительство должно думать за тех, кто не имеет своей головы? Smile
если упомянутый некий сосед Иван, обсмотревшись рекламы, решит, что все его неудачи - именно от того, что он, к примеру, не носит памперсов, или не пользуется женскими гигиеническими прокладками, и что как только он их начнет использовать, то сразу все проблемы исчезнут - это значит, что он идиот, или это значит, что ему насильно навязывают данные товары? и почему по части алкогольно-никотиновой продукции - выводы получаются прямо противоположные?
Ответить с цитатой
СообщениеПн, 17 Ноя, 2008 13:39

Із спогадів Миколи Микитовича Старикова, 1922 р. н.:

«Наш колгосп ім’я Єжова носив. Активісти у нас люті були, все в людей позабирали, ото і померло найбільше на нашому крайку. А як у колгосп заганяли... Жив напроти нас дядько Гарасим — мудрий чоловік, його дружина була моєю хрещеною матір’ю. Прийшли записувати в колгосп, тітка Федора записалась, а він — ні. Каже: «Не до душі мені ця затія...». Через декілька днів жінка пішла на роботу в колгосп, а він удома залишився. Під’їхали верхові... наказали йому йти до колодязя. Там і почали бити льотками... Б’ють, б’ють, потім відро води на голову виллють та ще б’ють... Рачки поліз він до своєї хати... А ввечері прибігла до нас тітка Федора, плаче: «Гарасим закрився у хаті й не відкриває...». Пішли наш батько, зняли двері, а він як підігнув коліна, скрутився від болю на лежанці, так і захолонув. Що старіший стаю, то більше вірю в те, що голодовка була спланована і колективізація перед нею теж. У колгоспі легше забрати в людей усе і голодом та роботою виморити».

Із спогадів Марії Кирилівни Пригоди, 1923 р. н.:


«Врожай того року був. Були в нас тут комори кругом, і пшениця в тих коморах, а не давали ні жмені. А було хто просвердлить отак, щоб пшеничка відтіль... Підлізе, щоб пшеничка сипалась — того засуджували. Засилали, ми не знали куди, — десь у Сибір».

Із спогадів Івана Івановича Артюшенка, 1918 р. н.:

«Пам’ятаю 33-й дуже добре. Тоді заганяли в колгосп. Забирали все, розкулачували. Людей возили серед зими на ярки. Вивозили. Кидали... А потім уже, на весну, стали там... хто городець придбає, хто ще що-небудь. Вони цих людей забрали, більш заможних. І відправили на Соловки. Із Соловків мало хто вернувся. У нас пара коней була, корови були — забрали все чисто. А ми остались без нічого. Це було в 32-му. Люди вмирали. Хліб ховали хто де. Приходили і забирали все чисто. Вимітали ніби віником. Кажуть, що діти ж у нас малі, залиште нам хоч мірку. Так ні — все замітали і вибирали».


Із спогадів Марії Прокопівни Мурашкової, 1925 р. н.:


«...я закінчувала 2-й клас школи, і це було приблизно у квітні. Ніхто з батьків мені не пояснював, що робиться в житті. Я тільки дивилась, що якісь чужі чоловіки забирали з нашого подвір’я все, що було нажите моїм дідом. Забрали сільгоспреманент, а з хлівів — усю живність: коня, корову, свиней, овець. Двір залишився пустий. А батька ще й заарештували за те, що куркуль, і відправили до Сватового в тюрму. Ми залишились із мамою, а в неї нас було п’ятеро, я — найстарша. Після цього стали ходити якісь партійці, комсомольці, шукати заховане зерно. Лазили на горище, в погріб, комору, ходили з ключкою довжиною два метри і штрикали нею в солому, сіно вигребли все, незважаючи на те, що нас було п’ятеро дітей. Потім нас вигнали з хати. Спочатку померли найменші, через тиждень — Ваня. І тієї ж ночі — Дуня. Мертва лежала — кістки та шкіра, присохла до хребта. Батько помер у тюрмі. Мама померла в лікарні. Залишилась лише я».

«І забирали вилами мертвих...»

Дослідження І. Магрицької показали, що голод на Луганщині був не скрізь. Найбільше від нього постраждала Слобожанська частина, де «совєти» вилучили в селян усе їстівне, навіть сушку з яблук та вишень. У середньому села цієї частини регіону в 1933 році втратили приблизно половину населення. За підсумками істориків, від спровокованого голоду в селах Сватівського, Старобільського, Білокуракинського, Міловського та Кремінського районів загинуло людей у декілька разів більше, ніж під час Другої світової війни. А жінок і дітей — більше в декілька десятків разів. За архівними документами, за час неврожаю та голоду вивезено понад 5 мільйонів тонн хліба.

Дослідників цікавило, де і як були поховані жертви голодомору. За Радянської влади не дозволялось навіть оправляти могили, де вони були поховані. Власне, їх і могилами назвати не можна. Як розповідала Ганна Іванівна Задорожня із Біловодського району, вимирали цілі села, і вже не було людей, які могли б вирити ями для могил. Тому померлих кидали в колодязі. Вона пригадує, що їх привозили цілими гарбами і накладали цілі гори взимку, а восени 15-річну Ганну разом із тими, хто працював у колгоспі і залишився живий, направляли сюди з відрами, щоб засипати трупи. В інших селах похоронні загони підбирали трупи на вулицях та у дворах просто вилами.

Із спогадів Микити Панасовича Климента, 1917 р. н.:


«Померлих возили на кладовище. Призначили двох чоловіків, дужих таких. Їх годували. Вони щодня запрягали гарбу... їздили. Під’їжджали до хати і ще живих кидали і везли. Кажуть: «Він однаково здохне!» і кидають».

Із спогадів Марії Кирилівни Хапалової, 1923 р. н.:

«Багато людей померли 33-го. Знаю, що зимою ми з мамою возили на санках людей мертвих. Дивимось, не видно нікого в сусідньому дворі. Мама пішла, а їх чи два, чи три чоловіки мертві були. Вона каже: «Ходім, доню. Санки візьмемо й одвеземо їх на кладовище». Ну й одвезли туди. Там яма була, ми витуряли їх із санок. Удвох ми з мамою. Нікого більше...».

Важко назвати реальне число жертв голоду, бо місцева влада не завжди фіксувала факт смерті односельця. Ніхто не шукав зниклих. З точністю не рахували скинутих у братські могили і саму кількість масових поховань. Нині завдяки дослідникам істина встановлюється, доки є кому свідчити.

«Голод ламає людину»

Розказують люди і про канібалізм. Деякі розповіді дуже схожі й оповідаються з третіх уст, але є такі, що не викликають сумнівів у своїй правдивості. Ось один із записів вчительки Віри Аннусової, зроблений ще 1985 року.

Із спогадів Ганни Єлисеївни Кравченко, 1904 р. н.:

«Дівер мій, менший брат чоловіка, в Біловодську в міліції служив. Було, прийде у блискучій кожанці, хромових чоботях, а в речмішку — хліб брусочками, цукор шматочками, ковбаса копчена, тюлька у баночці. Свекруха раділа: «Ти, мій синочку. В сорочці народився, в таку скрутну годину при такій одежі та харчах». Як зараз пам’ятаю, отак із зорею хтось постукав тихенько у двері, чоловіка вдома не було. Ми підійшли до дверей, мати питає: «Хто там?». «Це я, мамо, Семен». Заходить у хату наш Семен у якомусь лахмітті. Свекруха: «Що сталося? Розжалували? Пограббували?». «Ні, мамо, інше. Налийте, якщо є, сивухи, та сховайте мене куди-небудь...» Неділі зо дві просидів у схованці. Майже не їв, не пив, не говорив... упав духом і силою. Недовго пролежав і помер. Шукати його так ніхто і не став. Та потім зайшов до нас його товариш і розповів, як було.

Голод — страх Божий. Стали люди людей їсти. От і дали наказ міліції присікувати людоїдство. Ті, хто вибирав такий спосіб вижити, варили людське м’ясо вночі. От міліція і приїздила в село ввечері, піднімалась на пагорб і дивилась. З якого димаря дим іде — одразу до тієї хати. Від варки людського м’яса, кажуть, смердить страшно... і все це виходить на вулицю, бо в печах варили і через димар усі пари виходили. Так було і того разу. Приїхали вони в село, що на шляху від Біловодська до Марківки. Дивляться, з димаря крайньої хати дим іде і запах. Ото Семена з товаришами головний і послав.

Заходять у двір... Двері в хату відчинені і якийсь дивний голос чується. Переступили поріг... Сморід, кров розбризкана. На долівці три трупи лежить, ще й свічечка горить. А біля них лазить на колінах уся у крові, розпатлана, з осатанілим поглядом жінка. Ніж у руках закривавлений... Повернулась до тих, хто зайшов, і каже: «Ой, як добре, що ви зайшли, печіночку мені допоможете вийняти. Не виходить у самої — ніж тупий. Завтра люд на обід зійдеться, а поминати моїх рідненьких нічим». Хотіла ще щось сказати, та завалилась у калюжу крові. Запалили велику свічку, підійшли до печі. Вона теж була заляпана кров’ю. Дістали з печі великий чавун, а там ціла дитина і нога та рука дорослого. Семен так одразу і звалився біля печі. Товариш витягнув його у двір. Відлили водою. Вранці піднялися, на ліжку Семена все його обмундирування лежить, а його самого немає. Доповіли головному, а він каже: «Страх — велика сила, зломив чоловіка. Що ж, на все, хлопці, воля Божа».

* * *
Ответить с цитатой
СообщениеПн, 17 Ноя, 2008 13:42

NiTr0 говорит:
правительство должно думать за тех, кто не имеет своей головы? Smile


вы знаете, подростки и школьники очень легко поддаются манипуляции, в том числе и со стороны рекламы. мне продолжать?
вам решать, относятся ли они к упомянутой вами категории "тех, кто не имеет своей головы".
Ответить с цитатой
СообщениеПн, 17 Ноя, 2008 13:46

Spiritual kitty
вспоминается цитата:
Цитата:
- Канал необходимо закрыть, он плохо воспитывает наших детей!!
- Нам жаль слышать, что ваших детей воспитывает телевизор...
Ответить с цитатой
СообщениеПн, 17 Ноя, 2008 13:55

NiTro
хорошая цитата. процесс воспитания детей - довольно неоднозначная штука, и на детей влияют не только (а в подростковом возрасте - не столько) родители и школа, сколько друзья и прочие контакты вне семьи и школы. думаю, маме с папой будет довольно трудно объяснить ребенку, что курить - это плохо, если дяди и тети на красивых билбордах пытаются "ощутить настоящее" с сигареткой в руках.
Показать сообщения:   
Страница 2 из 7
Перейти:  
Каталог сайтов Кропивницкого :: Новости Кировоградщины new! :: Опросы :: Фото :: Карта Кропивницкого :: Погода :: Поиск :: Знакомства :: Форум :: Вехи Кирнета
bigmir)net TOP 100 Кировоград — новости и сайты
Информация:
» О проекте
» Реклама в Р.К.С.
» Подсказки / ЧаВо
» Родственные ресурсы
 Владельцам ресурсов:
» Добавить свой ресурс
» Изменить информацию
» Напомнить пароль
» Опубликовать новость
 Дополнительно:
» Правила и условия
» Свяжитесь с нами
» RSS, информеры и кнопки
» Кировоградские юзербары
Copyright © 2018 студия dela design
Сайт размещен в dela link