Обращение матери офицера-пограничника Государственной пограничной службы Украины.

Который в данный момент находится на украинско-российской границе,находясь в повышенной боевой готовности не одни сутки на участке ответственности N-ского пограничного отряда ГПСУ.


Звернення матері-українки до солдатських матерів України та Росії

На календарi березень 2014 року, а в нас поповнюється «Небесна Сотня». Ще скiльком душам вiдiйти в її ряди? Ще скiльки куль, з рук, так званих, «полiтичних туристiв» обiрвуть життя наших дiтей, батькiв, коханих? Ще скiльком матерям, сестрам, дружинам доведеться покрити голову хустиною жалоби? Ще скiльки сирiтських оченят будуть дивитися крiзь сльози на цей такий гарний i водночас жорстокий свiт???

Я звертаюсь до всiх матерiв України, вiд Полiсся до Таврiї, вiд Карпат до Слобожанщини: станьмо на захист наших дiтей та онукiв, нашого майбутнього. I немає значення, якою мовою їм спiвали колисковi i весiльнi пiснi. Сьогоднi має значення тiльки загроза їх життю, бо саме сьогоднi вони знаходяться пiд прицiлом агресора,що взяв на себе право втручатися в наше життя, право вирiшувати за нас, як i з ким нам жити.

Я звертаюсь до матерiв великої i неосяжної Росiї. Матерi України вже заплатили надзвичайно високу цiну за право бути самими собою, жити так , як ми вважаємо за потрiбне, i ми не хочемо збiльшувати її. Зупинiть безумство влади, яка послала зi зброєю Ваших дiтей на нашу землю. Послала i вiдхрестилася, заявивши, що то не громадяни Росiї, не її вiйськовослужбовцi. То якiсь , чуєте, якiсь невiдомi їм озброєнi з`єднання, так званої самооборони Криму. Як витримали Вашi серця i не розiрвалися пiсля такої заяви? Вони посилають Ваших синiв вбивати наших, забувши, що ми разом пройшли Велику Вiтчизняну та Афганiстан, заплативши мiльйонами людських життiв за можливiсть жити в мирi разом.

Так, ми вмiємо i зможемо захистити себе зi зброєю в руках. Але нашi солдати i офiцери , пам`ятаючи свiй високий обов`язок захисника Вiтчизни, виходять без зброї, чуєте, без зброї проти непрошених до зубiв озброєних «защитников Отечества», тим самим рятуючи життя Ваших синiв та рiдних, Ваших чоловiкiв та коханих, якi, забувши де вони i чому вони тут, ганяють м`яч бiля колiс своiх бетеерiв. I непотрiбно їм випробовувати витримку наших вiйськових.

Я звертаюсь до Вас, матерi Росiї, станьмо разом «живим ланцюгом» мiж нашими дiтьми , що безглуздою полiтикою поставленi один проти одного. Станьмо так, щоб вони побачили розпуку i жах в наших очах i серцях. Станьмо вздовж всiєї лiнii протистояння до самого Криму, навколо «бастiонiв слави», якi силою свого духу не допускають кровопролиття. Саме їх ми будемо вважати тiєю «Земною Сотнею», яка захистить нас вiд агресора. А таких сотень у нас тисячi.

Я звертаюсь до жiнок усього свiту : чи можна вважати чоловiком того, хто погрожує родинам вiйськових в Криму, хто з небаченим цинiзмом заявляє, що рятує український народ вiд «каких-то бендеровцев», яких нiколи не бачили i не знають, якi вони на вигляд.Чи можна вважати чоловiком того, хто обiцяє поставити жiнок i дiтей мiж сторонами протистояння, i «станем за ними щитом». Щитом чого чи кому???

Ми – народ надзвичайно миролюбивий i ми самi врятуємо себе. Я звертаюсь до всiх людей ДОБРОЇ ВОЛI - зупинiмо безумство «кремлiвських наполеонiв», мрiя яких про свiтову гегемонiю, є нiчим iншим, як Fata Morgana ХХI cтолiття.

Я схиляюсь перед матерями «Небесної Cотнi». Я з вами, я спiвчуваю вашому горю. Я глибоко переконана, що у важкий для народу час, з Небес приходять саме тi, що силою свого духу можуть зупинити нацiю на краю прiрви небуття. I саме вашi близькi та рiднi стали тими посланцями Небесної пiдтримки нашого народу. Вони вiдкрили очi на сьогоднi та завтра нас, як нацiї.

I, наостанок, я хочу подякувати пану Путiну, за те, що вiн один, а не десятки полiтикiв i громадських дiячiв. зробив для нашої консолiдацiї, примусивши переглянути бачення свого мiсця в життi країни, усвiдомити, що ми всi 47 мiльйонiв є не тiльки громадянами України, а є українцями, що проживають на сходi та заходi, пiвднi та пiвночi держави. Так, ми рiзнi за кольором очей i волосся, культурою, мовою, традицiями, релiгiєю.I це не роздiляє нас, а, навпаки, об`єднує, робить багатшими, дає вiдчуття приналежностi до української нацiї, яка сьогоднi формується як нацiя ХХI cтолiття i кристалiзує свою нацiональну iдею – «Ми - український народ».

Слава Українi!
Слава її народу!

Україна. Березень 2014 року.