Почему мероприятия по празднованию 1025-летия Крещения Руси обернулись провалом для власти

Масштабные праздничные мероприятия, посвященные 1025-летию Крещения Руси, не дали ожидаемого эффекта украинской власти. Если называть вещи своими именами, то власть имущие, вопреки своей показной набожности, рассчитывали исключительно на «мирской» эффект праздника.
Больше читайте тут
http://hvylya.org/analytics/politics/pochemu-meropriyatiya-po-prazdnovaniyu-1025-letiya-kreshheniya-rusi-obernulis-provalom-dlya-vlasti.html

Ни разу не удивлен. Если вспомнить, какой кровью обернулось само крещение для Руси, то текущее празднование можно считать позитивным прогрессом.

Якби пукін із курвилом не приїжав , то може й все нормально було б .

http://tvi.ua/program/2013/07/28/vidverto_z_vitaliyem_portnykovym_vid_28072013
Віталій Портников у програмі "Відверто" говорить про істинні мотиви і прагнення організаторів бучного святкування 1025-річниці хрещення Русі.
В гостях програми – Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Потому что кризис, страна в заднем месте. Нужны зрелища по масштабнее, т.к. на масло к хлебу у народа уже нет денег.

Когда наши власти стоят перед Пукиным в интересной позиции,сложно сохранить лицо.

Пусть власти стоят как хотят,лишь бы страна и народ жили хорошо,а стоять в интересной позиции их работа.

Місію не виконано. Річниця Хрещення Русі не виправдала сподівань Кремля

27 січня 2009-го Помісний собор Російської православної церкви обрав Патріархом Московським і всієї Русі Кірілла, значно молодшого та амбітнішого за попередника Алєксія II. З перших місяців своєї діяльності той оприлюднив концепцію церковного «Русского міра», який мав би стати ефективним інструментом консолідації низки пострадянських країн в умовах пробуксовування їх політичної інтеграції в неоімперські проекти Кремля. Але за чотири роки, що минули, виявилося, що така «духовна» експансія з явним політичним підтекстом викликала зворотну реакцію на теренах, на які претендував Кірілл.

Сила дії дорівнює силі протидії

Ініційоване Кіріллом створення митрополичих округів і призначення нових вищих ієрархів церкви у країнах Центральної Азії призвело до конфлікту предстоятеля РПЦ із керівниками низки тамошніх держав. Як наслідок – влада Узбекистану і Киргизії, цілком лояльна до Московського патріархату в минулому, так і не дозволила Кіріллу відвідати ці азійські держави у 2011-му під час святкування 140-річчя утворення Ташкентської єпархії. Вочевидь, одна з причин – Патріарх проігнорував світську владу тих країн, призначаючи в них нових церковних ієрархів. Негативно відреагував на кадрові спроби Кірілла усунути з посади митрополита Кишинівського і всієї Молдови Володимира (Миколи Кантаряну) й офіційний Кишинів – у 2011-му йому обмежили терміни і географію візиту до Молдови й не допустили до основних ареалів проживання вірних РПЦ. Насамперед через свої амбіції та нетерпимість Кірілл наразився на конфлікт і з главами інших православних патріархатів. Показово, що на святкуванні 65-річчя Патріарха не було представників Константинопольської, Олександрійської, Єрусалимської, Сербської, Кіпрської, Елладської, Албанської й Американської церков.

Проте наймасштабніший провал Кірілла – Україна, де, за оцінками експертів, зосере­джена левова частка пастви Московського патріархату, і це дає підстави йому говорити, що в разі створення єдиної Помісної церкви в Україні саме вона могла б стати найбільшою у світі серед православних. Кірілл мав амбіцію досягти в нашій державі тієї мети, якої не міг домогтися Владімір Путін у політиці, а саме втягнути її в єдиний простір «Русского міра» спочатку в церковній сфері. І навіть давав обіцянки перебратися для цього до Києва та отримати українське громадянство. Його візити набували дедалі менш прихованого політичного змісту й мали довести традиційний імперський міф про те, що у двох народів, які «вийшли із однієї купелі», повинно бути спільне цивілізаційне майбутнє.

«Не хлібом єдиним?»

З огляду на очевидну неконкурентоспроможність євразійсь­кого вектора економічної інтеграції України порівняно з європейським ідейно-релігій­ний, цивілізаційний аргумент став одним із основних засторог проти втягування України до «чужої ментально» Європи. Але запропонований Кіріллом ремікс уваровської концепції офіційної народності – «Пра­вос­лав’я, самодержавність, народність» – у вигляді ідеї «Русского міра» виявив свою неспроможність. Принаймні за більш як чотири роки немає жодних свідчень її ефективності: кількість вірних РПЦ в Україні не зростає, жодної громадської ініціативи, яка б за власним бажанням, а не з метою розпилу фінансової допомоги з Росії розпочала пропагандистську кампанію підтримки «Русского міра», не з’явилося, усі соціологічні опитування демонструють позитивну динаміку схвалення євроінтеграції, а не орієнтації на «Русскій мір». Понад те, у самому «Русском мірє» України почалися внутрішні чвари.
...
http://tyzhden.ua/Politics/86000

Когда народу хлеба хочется,какие могут быть зрелища.
И зачем такая вера ,где все попы только о деньгах и думают и на верующих им плевать.
И почему у попов такие животы здоровые,это наверно они с голоду пухнут во время постов.

Почему сразу так критически - обернулась провалом? Это еще смотря с какой стороны посмотреть. Если с стороны организаторов, то может даже и не провалом. Мы ж не знаем сколько денег отмыто за счет этого празднования? То, что там какие то потеряны политические позиции, я думаю, что никого из власть сейчас держащих совершенно не колышит. Они уже давным давно поставили на этой стране крест и сейчас стараються любыми способами собрать побольше бабла, что бы в недалеком будущем свалить отсюда.

Кстати, не знаю, может и совпадение, а может и нет. До празднования годовщины церковь на площади с Ангелом строилась. Сейчас вот езжу там уже неделю - рабочих и техники не вижу. Неужели бюджет церкви ушел в Киев, на празднование? Или просто совпадение?