Кропивницкий форум (Кировоградский форум)Кропивницкий — новости и сайтыИскать: все сайты e-mail'ы::Как искать?
Детальный поиск
Например:
Каталог сайтов Кропивницкого :: Новости Кировоградщины new! :: Опросы :: Фото :: Карта Кропивницкого :: Погода :: Поиск :: Знакомства :: Форум :: Вехи Кирнета

Народне повстання в Єлісаветграді 1918 року.

Автор
Сообщение
Ответить с цитатой
СообщениеПт, 14 Сен, 2012 13:33

Народне повстання в Єлісаветграді 1918 року.

Дивився передачу, присвячену повстанню в нашому місті в 1918 році.
Ось тут: http://kodtrk.tv/ далі - проекти - полистайте передачу "Озирнись" за 26-28.08.2012
Пишаюсь нашими предками. Є чому повчитися всім, бо "у того, хто не знає минулого немає майбутнього".
Уклін авторам, особливо Історику з великої букви - Митрофаненку Юрію за надані матеріали і можливість прочитати
повість Ю.Яновського "Байгород".
Ось люб*язно наданий ним письмовий твір-дослідження:



„Народне повстання” єлисаветградців проти загону М.Никифорової(Марусі) –
історична основа оповідання Ю.Яновського «Байгород».

Несомненно, что город Елисаветград займёт в будущей истории междуусобной войны особое, единственное и почётное место.
„Голос Юга”.-1918.-10 марта.

У 1927 році на сторінках журналу „Вапліте” було надруковано оповідання Ю.Яновського „Байгород”. Історичною основою для нього стали події, що відбувалися в Єлисаветграді в лютому 1918 року. З 1909 по 1919 рік майбутній письменник жив в місті над Інгулом. Будинок, в якому він мешкав зберігся до наших днів, про що нагадує меморіальна дошка. Поет-академік М.Бажан назве юного Ю.Яновського «ошелешеним споглядачем» карколомних подій, що відбувалися в місті, яке один з дослідників назвав „степовою столицею громадянської війни на Україні”. Проте Ю.Яновський був не лише спостерігачем, а й активним учасником однієї з „найкращих сторінок в історії міста”, як писала тодішня преса, - „народного повстання” в лютому 1918 року в Єлисаветграді. „Народним повстанням” називали боротьбу міщан з комендантом міста Беленкевичем та захист Єлисаветграда від нападу загонів анархістки М.Никифорової. Бої з анархістами стали історичною основою оповідання, майбутній автор якого входив до складу добровільної санітарної дружини. Саме в такій ролі Ю.Яновському, студенту земського реального училища, довелося брати участь в повстанні. В оповіданні «Байгород» Ю.Яновський відведе рядки для вшанування пам`яті лікарів та санітарів : «Слава лише вам, люди з лікарень! Ви майже з-під куль повиносили поранених».Слова, які можна вважати автобіографічними.
Відзначимо, що події зображені в оповіданні є дуже близькими до реальності. За словами О.Яновської (сестри письменника), він дуже ретельно добирав факти, достатньо точно окреслив район боїв. Вулиця Вокзальна, залізничний вокзал, Ярмаркова площа, церква, «корпуси величезного заводу», Балка, єврейське кладовище згадуються на сторінках твору.
Кілька слів про саме оповідання. «Байгород» має дві сюжетні лінії, які переплітаються одна з одною. Перша-кохання Лізи та головного героя- Кіхани, юнака, якого відомий літературознавець В.Панченко порівняв з самим Ю.Яновським : «Юрій Яновський схожий на Кіхану- заглибленого в хмари фантазій романтичного юнака, якому хочеться бути сильним, благородним лицарем».
Друга- повстання байгородців проти анархістів Марусі, яке закінчується перемогою міщан. Кіхана є активним учасником подій і гине як герой.
Зазначимо, що події, які стали історичною основою „Байгорода” були відомі далеко за межами міста. Інформація про бої єлисаветградців та никифорівців отримала широкий резонанс. Зокрема, згадки про них ми знаходимо у В.Антонова-Овсієнка, Н.Махна, В.Амфітеатрова-Кадашева, А.Тарковського, М.Цетліна.
Що ж являло собою те „ народне повстання”, яке докладно змалював один з найталановитіших його учасників? Звернімося до історичних фактів(джерельна база тих подій достатньо широка : архівні документи, мемуари, матеріали преси, аналіз подій істориками та сучасниками), використовуючи при цьому художній текст Ю.Яновського, який дозволить краще відчути атмосферу міста під час повстання.
Радянська влада встановилася в Єлисаветграді в кінці січня 1918 року не без допомоги загону анархістів М.Никифорової (Марусі). Комендантом міста було призначено більшовика Беленкевича, який видав наказ для мешканців Єлисаветграда : негайно здати зброю. Кожен, хто не виконає наказу, оголошувався поза законом. Міщани відмовилися підкоритися і змусили самого коменданта тікати з міста : він намагався силою відібрати зброю, але наштовхнувся на рішучий опір єлисаветградців. Один з учасників тих подій згадував : „ Нас оголосили „поза законом” за те, що ми не хотіли здавати зброї, а ми цією зброєю відновили закон і врятували місто від беззаконня”. Це був перший етап повстання. Після вигнання Беленкевича в Єлисаветграді було створено комітет по захисту міста, основу якого складали меншовики та есери. Однак більшовики не змирилися з втратою Єлисаветграда й за наказом самого М.Муравйова до міста було направлено загін анархістки М.Никифорової з завданням поновити радянську владу. Розпочинається другий етап „ народного повстання” - захист міста від анархістів, союзників більшовиків. Єлисаветградці вважали їх зграєю злочинців, „летючими гастролерами, що користуються з моменту”. Ю.Яновський, передаючи ставлення єлисаветградців до „небажаних гостей” напише : „ Місто без влади – кожному ласий шматок... Маруся замахнулася рукою на Байгород... Ми, байгородці, ніколи не любили тимчасової влади... А згадаючи, що ми - місто чималеньке звише півсотні тисяч, легко поставити крапку : так, кожна така влада мала з нами клопіт”. Настрій захисників міста був рішучим :
„ Робітники- молодь і люди похилого віку заявили, що вони будуть захищатися до останнього набою, що вони відійшли від політики, але не бажають підкорятися злочинцям”,- писала газета „Голос Юга” про настрої міщан. Ю.Яновський : „ Все підготовлено. Гніт повстання тліє і шипить. Кров нудьгує в тілах, що мають сьогодні нехотя пролити її в землю”.
24 лютого Марусі вдалося увійти до міста. В Єлисаветграді розгорнулися вуличні бої з використанням панцирників, гранат, артилерії, кулеметів. Найбільш гострими були сутички в центрі міста та в районі залізничного вокзалу. Під натиском міщан анархісти залишили Єлисаветград. Ось як писала про перший день боїв тодішня преса : „Це були дні, коли, здавалося, стерлися всі непорозуміння, кудись далеко відійшли всі минулі рахунки, забута була колишня ворожнеча, всі відчули себе рівними, потягнулися до свободи від загрози та насильства, під гнітом яких протікало все життя міста останнім часом. Люди, які приїждали до міста, і знали про перипетії повстання, надзвичайно дивувалися мужності єлисаветградців. Тодішні публіцисти назвали єлисаветградські бої „найкращими сторінками історії міста”. Проте наступного дня бої поновилися з новою силою. М.Никифорова продовжила наступ на місто. Захищаючись, Єлисаветград перетворився на військовий табір. Всі бажаючі отримували зброю, створювались палатки милосердя та санітарні дружини. У своєму розпорядженні міщани мали чимало зброї, важку й легку артилерію, кулемети і навіть три аероплани . Місто виявило неабияку солідарність, патріотизм. Ю.Яновський називає учасників повстання справжніми байгородцями – це, насамперед, робітники, люди околиць і гетто. Крім них анархістам протистояли міліціонери, вояки 8-го авіадивізіону, червоногвардійці, охоронці квартальних комітетів, ченці, волонтери, студенти, юнкери, міщани, гімназисти. Економічні конкуренти-пивовари підприємці Зельцер та Макєєв постачали на фронт спирт, хліб, ковбаси. Жінки випікали пиріжки для бійців. В аптеці Шосса влаштували перев`язочний пункт. Патріотизм рідних вулиць об`єднав всіх. Своєрідним форпостом міста стала Петропавловська церква ( нині район вулиці Полтавської), неподалік від якої проходила умовна лінія фронту. Атмосферу в місті сповна дозволяють відчути рядки Ю.Яновського : „Місто відразу загубило свою спокійну метушливість. По всіх дворах почалася стрілянина. Стерлися грані між малим та старим, жіночим і чоловічим, розумним і дурним. Дитина радила батькові, куди стріляти. Юнак, що вважав за кощунство торкнутися грудей коханої гімназистки, тепер сміливо запрягав її в патронташ без патронів і застібав гімнастерку на її тугих грудях, не відчуваючи електрики. У цю пору чоловік одягав на голову бриля, а на ноги калоші, а решта його одягу не могла виходити за межі гвинтівки, мінімальної кількості патронів і войовничо насуплених брів. Всі б уважали його за пристойно одягненого, а сам він хіба помітив би відсутність носової хустки. Такої ніжності до збройного чоловіка нам не доводилося бачити ні до цього, ні після цього. Бо тут не на якомусь міфічному фронті, а на рідних вулицях за очевидну справу клали голови, кров перед очима захопленого з їхнього геройства міста». Зрозуміти Єлисаветград-Байгород у ті дні дозволяють також порівняння письменника. До повстання місто подібне до прекрасної дівчини. Байгород, стривожений наступом Марусі – осине гніздо. Місто на Інгулі, яке підготувалось до повстання – тигр, що готується до стрибка. Участь в боях самого письменника змальовує С.Плачинда : «Ю.Яновський носить поранених на важких нарах до лікарні. Це не легко. Адже їм шістнадцятирічним хлопцям доводиться тягнути поранених через десятки кварталів. Та й кулі свистять над головами. А поранений плаче, стікає кров`ю. Треба поспішати».
Другий день боїв закінчився відступом анархістів. Ю.Яновський пише :
« Все місто наче охопив демон безуму. Воно то танцює, то сміється, скаче, обнімається і будує рожеві фортуни!» Однак, підсумовуючи результат другого дня боїв, письменник відзначає : «Перемоги ще не має, бо випустили з міста ешелон ворога». Вранці наступного дня - знову бої. Лише 26 лютого їх було припинено, завдяки прибуттю в місто бронепоїзда червоного матроса Полупанова. Єлисаветград вистояв. Анархісти відступили. Наслідки тривалого збройного зіткнення були тяжкими для міста, яке вперше по-справжньому відчуло смак громадянської війни. Під час боїв з анархістами загинуло 86 мешканців, 147 дістали поранення. Вік загиблих коливався від 4 до 60 років. Єлисаветград зазнав значних зруйнувань.
Єлисаветградці дуже пишалися перемогою, здобутою об’єднаними зусиллями всіх мешканців. ”Це повстання народне викликало красу душі людської і заробило місту Єлисаветграду історичну славу поборника закона та правопорядку”,- писала газета „Голос Юга”. Преса пояснювала перемогу фактом походження міщан від сміливих прикордонників, а також присутністю в місті значної кількості власників, яким було що захищати. У Ю.Яновського свій погляд на перемогу: „Організоване місто переможе всіх. Єдність і дисципліна подолають”. А крім цього була ще одна вагома причина –„особливе почуття до кожного каменя на землі нашого дитинства”.
Місто тривалий час шанувало пам’ять про „народне повстання”. Учасникам боїв планувалося встановити пам’ятник біля Знам’янської церкви (нині там тубдиспансер) на добровільні внески. Проводився збір коштів на потреби загиблих та постраждалих під час боїв. Для живих учасників подій, а також родин загиблих та поранених, проводилися благодійні концерти, вистави, грандіозні видовища в цирку; кіносеанси. 1-го травня 1918 року відбулося вшанування пам`яті загиблих в боях з анархістами. Один з учасників мітингу запропонував перейменувати Кавалерійську площу на площу Перемоги. Всі учасники боїв отримали посвідчення. Після перемоги над анархістами єлисаветградцям вдалося поповнити запаси одягу, взуття та їжі, які зберігалися в панічно кинутих никифорівцями ешелонах.
Як висновок, зазначимо, що оповідання Ю.Яновського «Байгород» - справжня ода захисникам Єлисаветграда епохи буремних років та заповіт нащадкам, майбутнім поколінням любити, плекати, захищати рідне місто, піклуватися та дбати про нього.

„ Поле, моє поле! Місто моє. Ти найпрекрасніша на світі дівчина. Ти лежиш на затишних берегах. Бажання стискують моє серце. Твої ноги пахнуть травою, і, впавши на твої груди, я відчуваю найбільшу насолоду в світі”.

Література :

1. Плачинда С. Юрій Яновський.- К., 1967.- с.248.
2. Яновський Ю. Байгород// Чотири шаблі.- К., 1990.-с.300-348.
3. Яновська О. Спогади про брата // Лист у вічність.- К., 1990.-с.87
4. Кобзар В. Подорож у Байгород // Кіровоградська правда.- 1982.- 25 липня.
5. Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне. В 4 т.-М.,1928; 6.Махно Н. Воспоминания. В 3 т. Т.2.- К.,1991;
7. Амфитеатров-Кадашев В. Страницы из дневника// Минувшее : Исторический альманах. Т.20.-М.;СПБ.,1996.
8.. Бои с отрядом М. Никифоровой// Годы борьбы.- Зиновьевск, 1927
9.. Беленкин Б.И., Леонтьев Я.В. Чёрная тень революции (атаманша Маруся) // Отечественная история.-2002.-№4;
10.. Ермаков В.Д. «Маруся»: портрет анархистки // Социологические исследования.-1991.-№3;
11. Улянич В. Отаманша Маруся // Голос України.- 1994- 26 березня ; 12.Шепель Ф. О. Для нас Маруся- не просто Марія// Кіровоградська правда.-1994.-24 лютого.;
13. Босько В. Маруся Никифорова встановлювала Радянську владу в Єлисаветграді// Народне слово.- 1993.-28 січня.;
14. Кизименко П. Місто вибухнуло повстанням // Пам`ять степів.- Кіровоград.-2003.-с.220-222;
16. Постолатій В.В. Маруся Никифорова : міфи та реальність // Матеріали науково-практичної історико-краєзнавчої конференції “За волю і долю України”.- Кіровоград, 2002.
17.Кизименко П. Місто вибухнуло повстанням // Пам`ять степів.- Кіровоград.-2003.-с.220-223.
18. ДАКО. Ф.78. Оп.7. Архів № 467. Елисаветградская городская управа 1916-1919р.
19. Чоп В. Маруся Никифорова.- Запорожье, 1998.
20. „ Голос Юга”.- 1918.- 10 марта
21.Вестник одесского земства.- 1918.- 9 марта.

Последний раз редактировалось: antoshk (Сб, 15 Сен, 2012 9:38), всего редактировалось 4 раз(а)
Ответить с цитатой
СообщениеПт, 14 Сен, 2012 14:19

antoshk говорит:
вояки 8-го авіадивізіону

Оце найцікавіше, згадка про тогочасні місцеві авіавійська.
Ответить с цитатой
СообщениеСб, 24 Ноя, 2012 11:59

а що ж було далі? як події розгорталися у подальшому?
Ответить с цитатой
СообщениеЧт, 29 Ноя, 2012 17:06

Спитай у Юрія Митрофаненка. Він знає. Але, я бачу, історія рідного краю мало кого цікавить.
Знайдеш його на 4 поверсі Інституту підвищення кваліфікації вчителів, вхід з вул Тимірязєва, навпроти міськради.
Він справжній історик і добра людина.
Показать сообщения:   
Страница 1 из 1
Перейти:  
Каталог сайтов Кропивницкого :: Новости Кировоградщины new! :: Опросы :: Фото :: Карта Кропивницкого :: Погода :: Поиск :: Знакомства :: Форум :: Вехи Кирнета
bigmir)net TOP 100 Кировоград — новости и сайты
Информация:
» О проекте
» Реклама в Р.К.С.
» Подсказки / ЧаВо
» Родственные ресурсы
 Владельцам ресурсов:
» Добавить свой ресурс
» Изменить информацию
» Напомнить пароль
» Опубликовать новость
 Дополнительно:
» Правила и условия
» Свяжитесь с нами
» RSS, информеры и кнопки
» Кировоградские юзербары
Copyright © 2018 студия dela design
Сайт размещен в dela link